про мову

Зараз у нашій країні виходить закон, про те щоб російська мова стала другою державною мовою. Ідуть різні дебати з цього приводу, хто проти, хто за. Але при всьому цьому люди забули, хто вони є насправді. Якщо ти завжди спілкувався українською мовою, писав та читав тільки рідною мовою, то ніхто не має права відібрати в тебе право на спілкування, тією мовою якою тобі зручно.

Я не цікавлюся політикою, мені байдуже, я маю на все свою думку, я не вважаю, що це досить погано для нашої країни. Ми не маємо бути байдужими до тих кому українська є не рідною. в Україні проживає багато таких людей. Треба піклуватися про кожного, якби це не було важко. Наші політики для того і сидять у Верховній Раді , чи не так?

Кожен вік нашу мову цькували, забороняли її, забороняли все українське і культуру разом з цим,
але що з того виходило? Нічого з цього не виходило, люди  як пам'ятали свою мову і розповсюджували її серед інших, як поважали свою культуру так і поважають. А чому зараз так не буде? Чому не знайдуться такі активісти, які знайдуть шлях розповсюдження? Такі люди будуть, адже вони є і зараз.
Люди бояться одного більш за все що мову забудуть наші правнуки, але я б за це не хвилювалася, адже ми її пам'ятаємо, передамо своїм дітям, а вони вже своїм. Головне привити любов до рідної мови своїй дитині, тоді можна не боятися занепаду. Все залежить від нас.

Не треба палити гарячку!

Але саме огидне, хто льє масло на пательню це наші політики, які верзуть все що їм заманеться. А люди сприймають це як власну образу. Але на мою думку це проста провокація, таким чином назріває більший конфлікт, який набуває національного масштабу.

У нашій країні все вирішують взаємні образи. Ти слово а у відповідь тобі 10ть слів. Будьте чемними, хіба вас не вчили цього у дитинстві, шановне панство ? :)